Одного дощового вечора у лютому 1975 року невелика група людей зустрілася у приміщенні YWCA (Християнська асоціація молодих жінок) м.Монктона, щоб обговорити можливість організації Українського клубу. Всі вони відгукнулися на оголошення у місцевій газеті, де було розміщено запитання чи є районі Монктона українці і якщо такі є, то чи не хотіли би вони зустрітися, щоб створити український клуб. Однією з перших на зустрічі з"явилася репортер цієї газети Енн Леслі. І вона, і її чоловік Ед, який працював диктором на CBC, були українцями! Завдяки їх організаційному досвіду, на протязі досить короткого часу було створено Український клуб Монктона та обрано перший Виконавчий комітет. Також було сплановано перші заходи клубу та почалася робота з самоосвіти та ознайомлення громадськості Монктона з українською культурою. Завдання було досить важким, бо на той час Україна входила до складу Радянського Союзу і багато хто з місцевого населення не мав уявлення про існування України та українського народу. Тому досить часто звучало запитання: "А що то таке - українець?". Бібліотека міста Монктона також не мала жодної інформації на українську тематику. Щоб заповнити цю інформаційну прогалину, наш клуб подав заяву на державний грант і згодом отримав його. Більше 500$ було витрачено на поповнення бібліотеки книжками, присвяченими різним аспектам української історії та культури.

Успішному становленню клубу сприяла постійна допомога українців з Кейп Бретона, Нова Шотландія. Вони охоче приїзджали у Монктон та допомогали з організацією різноманітних заходів клубу - чи то з фестивалями у торгових центрах, уроками танцю чи з іншими розвагами.

За наявності такої потужної підтримки та щирого інтересу жителів Монктона, через 40 років роботи клубу населення Монктона вже знає, хто такі українці. Сотні місцевих жителів навчилися створювати чудові українські писанки. Місцеві ЗМІ звертаються до нас з проханнями про інтерв"ю. Місцеві бібліотека та університети (як англійський так і французький) мають в наявності Енциклопедію України та інші подаровані їм видання. Ми назавжди будемо у боргу у двох активісток клубу, пані Рози Лутс та пані Ганни Легенької, що розмістили те доленосне оголошення в газеті та зорганізували зустріч місцевих українців, таким чином надавши поштовх до заснування Українського клубу Монктона.